Семейный портрет (1 сезон)

Олена з дітьми, Андрієм і Марічкою, приїжджає до будинку батьків у селі під Львовом. Стара хата з тріснутим вікном, запах ліазу з подвір’я, бляшаний самовар у кутку — все, як за життя матері. Чоловік Олени, Микола, везе з міста картонні коробки: «Ти впевнена, що хочеш тут жити? Тут навіть туалет на дворі». Донька знаходить під ліжком щоденник з вицвілими квітами на обкладинці, а син розгортає жмут чорно-білих фото, де дід у вишитій сорочці тримає на плечі козу.

В щоденнику — записи про арешт батька Олени, шкільного вчителя, якого в 1947-му забрали після доносу сусіда. «Вони казали, він писав вірші про волю, але мама спалила всі зошити в печі», — Олена показує дітям подряпину на підлозі, де колись стояла ліжка. Марічка питає, чому дід ніколи не говорив про тата, а Андрій ламає гілку яблуні, під якою в дитинстві грав у хованку. «Та що ти розумієш про ті часи», — Микола ставить самовар на стіл, але Олена вже вирішила: вони залишаться. В останній сцені родина везе на ринок валізу з варениками, а на порозі лежить перегорнута сторінка щоденника: «Сьогодні Маринка вперше сама спекла хліб. Смакував гірко, бо борошно з лебедою».