Проводница (2 сезон)

Оксана в форменной синей куртці з відломиною пуговицей на рукаві проштовхується крізь вагон. Вона має перевірити квитки до Львова, але старий Василь у четвертому купе знову розказав про свою доньку-економістку: «Вона в Польщі, на фабриці шиють. Ти не бачила її тут?» В проході солдат Андрій, що пахне перекислим самогоном, просить дозволу прикуріти біля тамбура: «Можна тут? А то конвой чекатиме на станції». Оксана киває, ховаючи в кишеню його смяту десятку — за те, щоб не вимагала квитка. На підлозі — насіння, обгорілі спички, дитячий плюшевий ведмедик з відірваним вухом.

Під час ночної зміни вона знаходить у туалеті загорнуту в газету «Україна молода» ковбасу. Голосна жінка з двома дітьми в сьомому купе кричить на проводницю: «Чому не працює чайник? Ми платили за місця!» Оксана бурчить під ніс: «Платіть за ремонт колії, тоді й чайник буде». Біля Ходорова помічає, як Андрій перекладає з сумки в сумку якісь коробки. «Що везеш?» — питає вона, але солдат лише сміється: «Повітряних зміїв. Для племінника». Вона не перевіряє. На зворотному шляху до Києва в її кишені ховається записка від Василя з телефоном доньки та словами: «Подзвони їй. Вона сама».