Полина Макналти


Оля, тридцятирічна копірайтерка з Києва, приїжджає автобусом у село Глушківка — забрати речі з хати, яку залишила їй тітка Марія. У дворі її зустрічає Тимоха, вівчарка з подертим вухом, що вперто лізе обніматися, наче знав, що Оля вже мріє про шенгенську візу. У кімнатах пахне сирим деревом, шпалери відліплюються від стін, а під дошкатою підлогою Оля знаходить конверт із грошима та запискою: