Хрустальные вершины (1 сезон)

Марічка, висока блондинка з татуюванням сови на щиколотці, працювала водійкою шкільного автобуса у селі Підгірне. Щопонеділка вона зупинялася біля крамниці "Соняшник", купувала каву у термос і жувала насіння, поки діти з криками розбігалися по сидіннях. "Ти ж знаєш, що п’ятнадцята зупинка — моя", — гримів дід Павло, вдаряючи палицею об поручень, коли вона випадково проїжджала повз його хатину з синіми ставнями. По вечорах Марічка малювала олівцем портрети незнайомців зі старих фотографій, які знаходила у скрині на горищі.

У травні, коли розтанув сніг, на узбіччі дороги знайшли розбитий телефон з наліпкою "Аліна". Дівчина з восьмого класу зникла після суперечки з батьком-лесником, який пахнув дьогтем та звинувачував сусідів у крадіжці дров. Марічка об’їжджала забудовані цехи колишнього радгоспу, де пахло гнилою картоплею, і розпитувала місцевих пастухів: "Ви не бачили тут дівчину в рожевій куртці?" Вона знайшла Аліну у підвалі старої котельні — та сиділа на ящиках з радянськими підручниками, обвинувачуючи батька у брехні про смерть матері. "Він сказав, що вона втекла з циркачем, — шепотіла дівчина, — але я знайшла її листи з Херсона".